Курганні некрополі

Археологічне обстеження території Історико-культурного заповідника “Стільське городище” показало, що тут, окрім таких відомих пам’яток археології доби раннього середньовіччя як велетенське городище поблизу с. Стільсько, городище-святилище біля с. Ілів, численних поселень цього часу та інших епох, збереглося чимало прадавніх поховальних пам’яток у вигляді добре збережених курганів.
На околицях с. Стільсько неподалік городища виявлено чотири групи курганів. Вони займають порослі лісом високі пагорби на схід і південний схід від села. Перша група могил розташована на вершині хребта, за 1,5 км на схід від Стільська, зліва від дороги на Ілів. Включає 10 курганів, що тягнуться з північного сходу на південний захід. Два кургани у цій групі мають сліди вкопів. Найкраще зберігся насип, що має діаметр 20 м і висоту 1,25 м. Розміри інших дещо менші.

Друга група курганів розміщена компактно на окремому “язику” східніше головного хребта, північніше лісової дороги. Налічує сім добре збережених насипів. Серед них своїми розмірами виділяється один курган (діаметр 20 м, висота 1,45 м). Інші мають діаметр 12–15 м, висоту 0,6–0,9 м.

У третій групі могил, що розміщена зліва дороги Стільсько – Ілів, зафіксовано два кургани, більший з яких розкопано траншеєю. Четверта група знівельованих насипів виявлена на перехресті лісових доріг в урочищі Юськова лінея. Тут зафіксовано п’ять курганів, які розташовані компактною групою. Кургани частково пошкоджені в давніші часи під час прокладання лісових просік або ж вкопами чи розкопами точно не встановленого часу. Могильні насипи мають висоту від 0,4 до 1 м і діаметр 13–16 м.
В околицях с. Ілів, де відоме також городище–святилище і печера, відкрито велике скупчення прадавніх могил, яке налічує десять груп, що охоплюють 90 курганів.

Перша група могил розташована на схід від села, на заліснених платоподібних вершинах горбів над лівим берегом р. Іловець, в урочищі Токарова Гора. Тут зафіксовано шість курганів діаметром 10–17 м і висотою 0,4–1,4 м.
У другій групі, яка розміщена на північ від попередньої, на пологому південному схилі в урочищі Довгий є сім курганів. Три з них мають діаметр 12–15 м, висоту 0,5–0,8 м. Чотири інші вирізняються малими розмірами: діаметр 6–9,5 м, висота 0,3–0,6 м.
Третя група, що нараховує десять насипів, займає східний схил головного пасма пагорбу на схід від села Ілів. Могили тягнуться лінією завдовжки 1,2 км з північного заходу на південний схід. Насипи двох найвище розташованих курганів зливаються. Один із курганів зруйнований давніми вкопами. Між окремими могилами зафіксовано значну відстань – від 100 до 200 м. Розміри курганів коливаються у таких межах: діаметр 8,5 – 24 м, висота 0,5 – 1,5 м. Четверта група курганів розташована на тому ж хребті пагорба, що й три попередні, але на окремому плато в урочищі Лиса Гора. Група налічує вісім курганів діаметром 8–19 м, і висотою 0,3–1,2 м. Невелика п’ята група курганів розміщена на пагорбі за 0,8 – 1 км на північ від церкви в Ілові. Тут виявлено три могили діаметром 10–20 м і висотою 0,3–0,5 м. Найчисельнішою є шоста група могил, розташована на двох пагорбах, які замикають з півночі долину р. Іловець. Насипи розкидані по обидва боки лісової просіки–дороги в урочище Рогачки. Тут виявлено 21 могилу. Максимальними розмірами виділяються два кургани діаметром близько 20 м і висотою 1,5 м. Інші мають такі пересічні розміри: діаметр 8–16 м, висота 0,3–1,2 м. Сьома група курганів розміщена за 1,5 км на північний схід від с. Ілів уздовж хребта пагорба, що тягнеться у північному напрямку від верхів’я потоку Іловець. Складається з 19 насипів, які згуртовані у кілька скупчень і розташовані однією лінією, витягненою на північний захід. Дві найбільші могили мають діаметр 22 м, висоту 2 м та діаметр 25 м і висоту 1,7 м розташовані у найвищих місцях пагорба (400 м н. р. м.). Параметри інших курганів у цій групі коливаються у таких межах: діаметр 7–20 м, висота 0,3–1,5 м.

Три групи могил зафіксовано у лісі на південний захід від с. Ілів. Тут височіють пагорби, де пролягає дорога до м. Новий Розділ. Восьма група курганів розташована за 2,7 км на південь від перехрестя доріг Стільсько–Ілів–Новий Розділ. Могильник нараховує шість курганів, які утворюють два скупчення з трьох і двох насипів та однієї окремо розташованої могили. З першого скупчення найбільшим є курган 1, діаметр якого становить 26,5 м, а висота сягає 2,30 м. Два менші кургани ще помітні по обидва боки грунтової дороги. Друге скупчення курганів розміщене за 300 м на південь. Два кургани з цього скупчення, розділені відстанню у 170 м, мають відповідно діаметр 17,5 і 10,5 м та висоту 0,5–0,6 м Ще одна могила стоїть за 100 м на захід від розвилки доріг на Новий Розділ і дачі, де побудовано капличку. Дев’ята група складається з семи компактно розташованих курганних насипів, які займають центральну найвищу частину пагорба і розташовані за 1,36 км на південь від перехрестя шляху Стільсько – Ілів – Новий Розділ. Дорога розділила курганну групу на дві частини, не виключено, що під час її прокладання були знищені інші насипи. Три могили цієї групи мають великі розміри: діаметр від17 до 22 м і висоту від 1,5 до1,8 м, інші дещо менші. Десята група курганів розташована неподалік згаданого перехрестя, і складається з трьох земляних насипів, розміщених майже на однаковій відстані між собою, що тягнуться однією лінією з південного сходу на північний захід на 113 м. Найбільший курган має дещо видовжену зі сходу на захід форму довжиною 23 м (можливо, маємо випадок злиття насипів двох могил), його діаметр становить 18,5 м, висота 1,3 м.
Виявлено також два поодинокі кургани. Один з них розташований за 2,1 км на південь від крайніх будівель с. Ілів, на залісненому пагорбі (урочище Ліс Прекра). Його діаметр 16,5 м, висота 0,9–1,0 м. Можливо цей курган є продовженням ланцюжка курганів восьмої групи. Ще один курган зафіксовано на східній околиці села с. Дуброва на горі вище каменя Диравець.

Загалом на території заповідника в околицях Стільська, Ілова і Дуброви виявлено більше 100 прадавніх курганів. Ці кургани не є ізольованими групами пам’яток. Вони становлять приблизно третину могил Бібрсько-Стільського горбогіря і є частиною величезного курганного масиву, що охоплює значну територію Українського Прикарпаття (Сянсько-Дністровська височина, Самбірська і Дрогобицька височини, Моршинське підгір’я, Рогатинське Опілля, Присвіцька та Войнилівська височини) і нараховує більше 2,5 тисяч курганів. Така концентрація курганних некрополів у відносно невеликому реґіоні є однією з найбільших у Центральній Європі.
Культурна належність і хронологія виявлених курганів заповідника може визначатися поки що приблизно, ґрунтуючись на аналогіях та результатах попередніх досліджень. Так, усі розкопані кургани на сусідніх територіях, розташовані у подібних географічних умовах, належать до культури шнурової кераміки доби енеоліту (III тис. до н. е.) або комарівської культури доби бронзи (ІІ тис. до н. е.). Це підтверджують матеріали, виявлені під час розкопок у 1935–1936 рр. курганів поблизу с. Красів і Поляна та окремі знахідки з поруйнованих курганів біля с. Стільсько.

Не виключено, що деякі великі кургани заповідника можуть належати до пізньобронзової або ранньозалізної доби (кінець ІІ–І тис. до н. е.) і містити поховання вождів давніх народів, згаданих в Історії Геродота. Це підтверджується дослідженнями 2002 р. кургану біля с. Биків на Дрогобиччині, де виявлено унікальне поховання вояка із зброєю та посудом ранньоскитського типу і бронзовими прикрасами центральноєвропейської лужицької культури.

Серед виявлених могильників траплялися насипи, які за своїми розмірами дещо відрізнялися від більшості курганів. Вони розташовані не на гребенях пагорбів, а на їх схилах і мають менші розміри – діаметр 6–9 м, висоту 0,3–0,6 м. Такі могили зафіксовані, зокрема, в другій курганній групі поблизу с. Ілів. Попередньо їх можна зарахувати до слов’янської чи княжої доби і пов’язувати з городищами і поселеннями, розташованими на території заповідника.
Фахові археологічні дослідження курганів приносять надзвичайно важливу інформацію про духовну і матеріальну культуру давніх народів, які населяли ці мальовничі терени, збагачують нашу історію. Натомість грабіжницькі скарбошукацькі “розкопки” прадавніх могил, або ж нищення їх під час бездумних господарських (оранка, вирубування лісу) чи будівельних робіт безповоротньо знищують історичну пам’ять, врешті тривожать душі похованих тут людей.
Важливим осередком вивчення, збереження і популяризації цього виду цінних археологічних пам’яток має стати Історико-культурний заповідник “Стільське городище”, розташований практично у самому центрі стародавніх курганних некрополів Бібрсько-Стільського горбогір’я. Кургани вдало вписуються в унікальне навколишнє середовище цього природно-географічного району і створюють неповторний історичний ландшафт, що робить їх особливо привабливими для любителів старовини та поціновувачів природи. Разом із уже добре відомим Стільським городищем, загадковим городищем-святилищем в Ілові, цікавими печерами і скелями антропогенного і природнього походження, кургани на території заповідника мають систематично досліджуватися, їх необхідно надійно оберігати та популяризувати.
З далеких тисячоліть нашої історії донині тягнеться ланцюжок прадавніх могил – творінь рук і розуму наших пращурів. Не обриваймо його, щоб не було, як у Т. Шевченка: “…розсипаються могили, високі могили – твоя слава…”, а збережімо і передаймо нащадкам ці унікальні українські “піраміди”.